Рік тому, 9 вересня 2007 року, помер останній командир УПА.

Василь Кук може бути ілюстрацією діяльности ОУН в будь-якій царині. Військовий командир і політик, конспіратор і пропагандист – кожен з цих напрямків заслуговує окремого і докладного дослідження. В кожному з цих напрямків він досяг вершин, і лише жорстокі історичні обставини не дозволили сучасникам належно оцінити особистість великого українця. Проте жодної зі своїх життєвих вершин Василь Кук не зміг би осягнути без системи гартування особистости, яку розвинула ОУН.

Перше, що потрібно відзначити, це фундамент, на якому базувалися вчинки і дії Василя Кука. Світоглядні основи Василя Степановича дозволяли йому чітко проводити межу між Добром і Злом, коли треба було приймати рішення, тому в нього не було того роздвоєння бажань, яке часто буває у людей з невиробленим світоглядом.

 "Щоб усім було добре" в ситуації, коли йде боротьба – такої постави я ніколи в нього не спостерігав, і навіть не уявляю, як би це могло трапитись. Василь Кук не приймав рішення, коли не мав повноти інформації для його прийняття, але тоді він активно збирав потрібну інформацію від різних людей, причетних до подій, і тоді сам, за власним сумлінням, вирішував, як йому бути.

Його полем Добра була українська справа, а мірою відповідальности – пережите життя. Василь Кук добре розумів, що з огляду на велику символічність боротьби УПА для майбутньої української історії його особисті вчинки та рішення мають більше значення, ніж звичайних повстанців, розумів, що необдуманим кроком, політичною заявою чи простим інтерв'ю може завдати шкоди власному народові, бо вороги тільки й чекають, щоб використати його помилку, – і тому він так серйозно ставився до своїх публічних вчинків. Але він і не ухилявся від публічности – бо розумів, що на цьому конкретному місці його, Головного Командира УПА, замінити ніким.

Я не знаю, що порадити людям, які б хотіли бачити світ прозоро через напівтіні політичних інтриґ, туман політичних маневрів та штучний дим політичного шахрайства, крім того шляху самовдосконалення, яким пройшов Василь Кук та його друзі з найвищого керівництва ОУН. Світоглядний базис ОУН записаний в Декалозі, 12 прикметах і 44-х правилах. Вони прийшли до цих істин після тривалих внутрішніх дискусій і зробили з цього стрижень, хребет власних особистостей. "Будь свідомий того, що Ти є відповідальний за долю цілої Нації", – цей мотив був у кожному вчинку Василя Кука. І хоч він сам був реалістом і розумів, що виключно від його власних вчинків не відбувається глобальних змін – він розумів й інше: якщо так будуть діяти інші люди, які йдуть разом з ним, – зміни таки відбудуться. Але ключова особа – той, хто поводить себе згідно з цим правилом: буду робити я – зроблять й інші.

Ця відповідальність не давала Василеві Кукові розслаблятися до останніх хвилин життя. Скажіть, ну навіщо літньому чоловіку після 90 років вивчати комп'ютер, вчитися працювати в інтернеті та з електронною поштою? Ви багато знаєте людей, які запрагли цього знання після 70-ти? А от Василеві Кукові це було б потрібно, навіть якби дожив до 100. Це був спосіб життя: боротьба за Україну не дає демобілізації за віком, з'являються нові форми боротьби – опановую їх, бо знання – це моя зброя у боротьбі. Життя до останку заповнене бажанням зробити більше для України, не вимагаючи нічого взамін. Якщо Ви зможете жити з такими критеріями – Вам вдасться зрозуміти зблизька і Кука, і Бандеру, і Шухевича. Бо тоді Ви стоятимете в одній лаві з ними та їхніми соратниками, прийматимете життя як героїчний подвиг і творитимете Україну, навіть якщо проти Вас цілий світ. Василь Кук своїм життям показав, як це робити щодня, без облудної самореклами. І його Україна неодмінно буде!

Ярослав Сватко

Газета "Нація і держава"