Чи потрібен на території України іноземний флот, який щоденно створює проблеми для громадян України? Хоч як би хто хотів прикрасити стосунки між Україною і Росією, посилаючись на дружні запевнення високопоставлених російських діячів, повинні розуміти, що політика Росії щодо України, незважаючи на запевнення в дружбі та співробітництві, далеко не дружня і не миролюбна.  

Неодноразове висвітлення подій в Севастополі, пов'язаних з перебуванням Чорноморського флоту РФ, містить події, в яких превалює агресія. У статті "Розбійники з Чорноморського флоту" повідомлялося про те, як шестеро матросів чужоземного війська 25 грудня 2005 року пограбували і побили до непритомности чотирьох неповнолітніх, але командування Чорноморського флоту РФ не допустило на територію військової частини представників українських слідчих органів, а злочинців відправило до Росії. Отже, чужоземне командування сховало злочинців, а тому має відповісти за українськими законами, але цього не сталося. Причина – відсутність чіткого регламенту повноважних дій слідчих органів у тексті міждержавної угоди про перебування Чорноморського флоту на території України. У статті 19 міжурядової угоди між Україною і Російською Федерацією зазначено: "Питання юрисдикції, пов'язані з перебуванням військових формувань на території України, регулюються таким чином:  1. За справами про злочини, скоєні особами, які входять до складу військових формувань, або членами їхніх сімей на території України, застосовується законодавство України і діють суди, прокуратура та інші компетентні органи України. 2. Пункт цієї статті не застосовується:  а) у разі скоєння особами, які входять до складу військових формувань, або членами їхніх сімей – громадянами Російської Федерації – злочинів проти Російської Федерації, а також проти осіб, які входять до складу військових формувань, або членів їхніх сімей – громадян Російської Федерації;  б) у разі скоєння особами, які входять до складу військових формувань, злочинів під час виконання службових обов'язків в місцях дислокації військових формувань. У випадках, передбачених цим пунктом, застосовується законодавство Російської Федерації і діють суди, прокуратура та інші компетентні органи Російської Федерації. 3. Компетентні органи Сторін можуть звертатися один до одного з проханням про передачу або прийняття юрисдикції щодо окремих справ, передбачених цією статтею. Такі звернення розглядаються невідкладно і доброзичливо." За такими убогими умовами, обумовленими в угоді, можна на об'єктах оренди російській стороні тримати кого завгодно і творити що завгодно. Очевидно, що Росія відгородила себе від українських законів недоторканністю орендних територій. Угода надала можливість ставити питання про передачу в провадження російської сторони справ, що порушуються українськими правоохоронцями стосовно російських військовослужбовців. У всякому разі вони, посилаючись на закамуфльовану статтю угоди, мають повне право в місцях дислокації військових формувань проводити слідчі дії своїми компетентними органами, у тому числі виконувати окремі доручення українських слідчих, при умові, якщо компетентні органи української сторони звернуться доброзичливо. Безперечно, що тут потрібен міждержавний правовий регламентний документ, підписаний на рівні керівників двох урядів, але російська сторона на це не погодиться і не допустить, щоб українські слідчі працювали на їхніх об'єктах. Невідкладні слідчі дії з вилучення доказів, затримання злочинців, допиту свідків на орендованих Росією українських територіях у суперечності з процесуальним законодавством. Ось і виходить, що російські військові частини можуть безкарно переховувати злочинців, і вони це здійснюють. Прикладом може бути зовсім свіжий факт. 29 серпня 2008 року шестеро військовослужбовців строкової служби Чорноморського флоту РФ о 22 годині, після відбою, порушуючи військовий режим, вийшли в самовільне відлучення з місця дислокації військового формування. Вони переодяглися в цивільний одяг, вжили спиртні напої, пішли в парк Малахового кургану міста Севастополя, влаштували бійку і спричинили значні тілесні ушкодження студенту університету Ігорю Немировському та його двом товаришам. Російські матроси відчули "запах крові". Вони лупцювали студентів ногами, скидаючи їх із Малахового кургану по східцях донизу, викрикуючи: "Мєси хахла! Добивай его! Етот уже не шевелится!". Всім цим побоїщем керував набагато старший від своїх співслужбовців монголовидий "Макс", який не вперше організовує подібні звірства. Цього разу міліція спрацювала набагато краще, але затримала тільки трьох матросів, двоє з яких назвали однакове прізвище – Петров, а один Акулов. Один із міліціонерів чи то випадково, чи то з інших причин відпустив головного учасника бійки "Макса". По цей день підозрілі у злочині "Макс", і "Жека" командуванням Чорноморського флоту слідству не видані, а навпаки, їх переправили до Росії. Немировський досі в реанімації у тяжкому стані. За фактом злочину слідчим Нахімовського районного відділу міліції порушена кримінальна справа, проведені невідкладні слідчі дії, затримано трьох підозрюваних і справу передано прокурору Севастопольського військового гарнізону. Командування російського флоту своїми діями потурає формуванню серед своїх військовослужбовців молодчиків, виявам відкритої агресії проти українців.  Знищення людей – звичай варварів. Прояви дикунства проявляються в агресії, в окупації, в негідній поведінці, що свідчить про мізерність людей, їхню розумову обмеженість, низький моральний рівень. У плині третього тисячоліття людство навчилося мирно співіснувати, але в Росії лишився імперський світогляд, расова зверхність і кулачне право. Спілкуючись з російськими та українськими матерями, відчуваєш велику різницю в поглядах на таку річ, як помста. Там, де росіянки вимагають позбавлення життя, українки говорять "Бог його покарає". Це говорить про високу духовність української нації і нецивілізованість російської, що сформувалася на землях, яку Геродот відносив до володіння андрофагів (людожерів). Не помилився античний грецький вчений...  

Володимир ПРОЦЕНКО, голова МО КУН  

Газета "Нація і Держава"