Вчора був концерт "Червона рута" в Луганську. Істинно нова подія для нашого рідного міста. І хоча оголошень і афіш мені особисто не траплялось, прийшло таки багацько люду. І це було просто вибухово!

Спочатку виступали місцеві гурти, переможці відбірного туру, а за ними пішли гості. Це були Мотор'ролла, Марія Бурмака, Гайдамаки і Тартак.

Побратими принесли прапори, і ми стояли під ними, тож нашим друзям нас було легко знайти.

Враження не передати словами. Ноги стрибали, горлянки рвалися. "Кози", скручені з пальців, вишпинювалися у повітря, заміняючись чимдалі частіше на пальцеві "Тризуби". Наші прапори також підтанцьовували у такт музиці.

"Була би богиня, якби не була синя", - співала Мотор'ролла, а ми також за нею... Побратими футбольні фанати у перервах між піснями гукали "Віват Україно". Лунало "Слава Україні" - "Героям слава" - відповідь не чекала на себе. Танцювали з дівчатами на "Восьмому кольорі" Мотор'роли та на "Сонцем, снігом, дощем" Марії Бурмаки. Чути було відомі пісні, і ті, яких раніше не чув.

Аж тут вийшли Гайдамаки - правдиві воїни світла! Вудки під прапорами аж тріщали. Шалена ейфорія, "Немає хліба - співай", ми з друзями та інші групи людей  божевільно стрибали! Груди розбирало відчуття вибуху, внутрішнього і довколишнього! Глибокий гук у грудях, це що... Просто баси від божевільно рідно-любої музикики? Чи може це сам Дух? Дух Української Нації, який тішиться і збурює тебе ізсередини.

А ось і пісня, під яку можна би було впасти на землю і кататися: "Божественна тромпіта"

Ось вона Україііінааааа! Це наша земля, друже і подруго! Це щастя. Це торжество Духа. Це танок нашої давньої і непереможної Нації!

А тоді виступали Тартак. До них вийшла і Катя Чілі для виконання чарівної пісні "Понад хмарами". Впевнений, що всі побратими, яким вдалося прийти на цей фест, саме так і відчували себе - понад хмарами! Рідна сила, рідна земля. Ти, ніби й не відчуваєш її у повсякденні... Але буває ось так, коли вона тобі покаже всю свою любов до тебе, до своєї дитини. І твоє серце відлуниться до неї. Ми - одне. Ми всі - одне. Я і ти, побратими, друзі і подруги, наша земля. Ті, хто на сцені, ті, хто на майдані, ті, хто не зміг прийти, розривна музика і повітря, яке її передає тобі і напоює тебе силою, і сама ця Сила.

Ми всі - одне. Ми - Українська Нація. Давня, Вічна, Непереможна Українська Нація!

Я і не можу нічим іншим закінчити свій допис... як старим вітанням українських націоналістів, на яке і ти знаєш відповідь:

Слава Україні!

Олександр Антонов