Не так давно в українській лексиці з’явилося поняття «адмінресурс», проте, вживання цього поняття за такий невеликий проміжок часу стало дуже популярним. Тому, звичайно, і захотілося звернутися до енциклопедії та познайомитися з ним детальніше, але як виявилося потім, в жодному із словників цього терміну не знайшлося.

Тлумачення його виглядає приблизно так: «Адміністративний ресурс» — це комплексне поняття, яке характеризує набір чинників та механізмів, що сприяють активному впливу владних структур на хід та результати виборів.

Інші дослідники визначають, що «адмінресурс - це певний пакет голосів виборців, що колегіальним рішенням присуджується певному кандидату або політичній силі, або це монополія на державну владу.»

Звичайно, адмінресурс застосовується не лише в Україні, бо прагнення до влади присутнє  і в інших країнах, проте, мабуть, в Україні він вживається в особливо паразитуючих формах. Якщо відкинути всі ці розумні визначення, то можна з впевненістю зазначити, що адмінресурс – це  ступінь впливу влади на хід виборчого процесу. У ході кожної перевиборчої кампанії протягом 1991- 2002 років адмінресурс застосовувався,  і  можна навіть сказати досить-таки активно. Проте, кампанія 2004 року перевершила усі сподівання.

За час цієї кампанії Україна побачила використання тотального адмінресурсу на користь провладного кандидата, тиск та залякування людей, маніпулювання масовою свідомістю та використаням ЗМІ з метою дискредитації опозиції. Україна побачила небачений досі бруд, замахи на життя та залякування через переслідування та арешти людей. Однак, голосування 21 листопада перевершили всі уявні межі зловживань влади.

Таким чином, скільки було сфальсифіковано голосів на користь Януковича сказати з впевненістю важко, проте, можна точно зауважити, що Янукович не набрав і половини тієї кількості результатів, які оголосила ЦВК. Виходить так, що сьогодні влада і народ існують нібито в різних вимірах простору й часу, окремо одна від другого, і кожен сам за себе, хто як може, вирішує свої особисті проблеми.

Перший тур відбувся, як він проходив  згадувати не потрібно, бо занадто болісними можуть видатися спогади. Незабаром пройшов і другий тур, який виявився ще  бруднішим, ніж перший. Проте, тут уже присутнє одне «але», українська нація після другого туру почала дивитися на світ і на свою Батьківщину по-новому. В українському суспільстві відбулася певна градація соціальних сил та інтересів. Громадяни не будуть тепер сліпо коритися долі, яку їй намагаються нав’язати, елементарно  не маючи на це права.

Ті люди, які були вимушені в силу своєї залежності коритися тиску адміністрації, щоб не втратити роботу, тепер цього робити не будуть. Чому? Та тому, що  відбувся всезагальний всеукраїнський  супротив тій владі, яка представляла інтереси народу. Цей супротив змінив свідомість українців. Ми вперше відчули себе громадянами.  

Люди, які виступили у цій мирній революції показали, що Україні така влада не потрібна. Вони просто втомилися бути слухняними вівцями, яким наказують що і як потрібно робити. Вони довели, що влада не всемогутня, і її  можна замінити, коли вона не виконує покладених на неї функцій. Це було доведено неодноразово, і, навіть, показовим є той факт, що більшість обласних, районних та міських рад визнали Президентом України  Віктора Ющенка, а не особу, яку намагалися насильно нав’язати, нехтуючи людськими інтересами.

Навіть зараз, коли  і були б спроби нав’язування, тиску, впливу та будь-яких інших механізмів адмінресурсу, то результат видався б нульовим, тому що і головний режисер виборів-2004, який стояв на вершині побудованої адміністративним ресурсом піраміди – Віктор Медведчук, склав зброю і  подав у відставку.

Велетенська машина, яка була побудована олігархами і крутилася лише завдяки тиску з боку влади,  рухнула. Вона вже стала пережитком старих і минулих часів. Те, що застаріло морально і фізично, як природній закон, зникає самостійно. Так і всемогутній адмінресурс виявився не вічним і  зруйнувався, оскільки на будь-яку силу завжди знаходиться більша сила. Такою силою виявися  народ, який не стерпів, не побоявся, і самостійно зруйнував побудовану можновладцями-олігархами машину. Тобто, була змінена сама система влади, змінена кардинально і безповоротно.   

Змінився світ. Змінилося саме світобачення, яке ще вчора здавалося нам беззаперечним. Змінилися самі люди в цьому світі, який вже тепер твердо можна назвати Україною.

Коли в 1991 році відбувся розкол СРСР, з’явилася низка незалежних держав із своєю власною ідеологією та життєвою позицією, але разом з тим – занепала комуністична. Саме тоді не відбулося заміни старого політичного режиму на новий, тобто, в Україні до сьогодні не було якоїсь принципово своєї власної ідеології, «філософії життя», яка б приймалася та поділялася абсолютною більшістю громадян. Звичайно, коли в країні підтримується виключно єдина ідеологія всіма гілками влади, то можна віднести цю країну до ознак  тоталітаризму.

Проте, в той же час у будь-якому стабільному суспільстві існує загальновизнана система світогляду, що базується на спільності соціальних, політичних інтересів, які задовольняють переважну частину населення. І тому зміна так званої «філософії життя» українців і призвела до кардинальної зміни у їх свідомості.

Третій тур, який запланований на 26 грудня, принесе до нашої держави ті зміни, на які очікує все українське суспільство вже протягом 13 років. Влада, як би вона того не хотіла, не змусить проголосувати за «потрібного » кандидата, а люди, які  корилися до цього сліпо і віддано, повстануть і не допустять так званого адмінресурсу.

Те, що відбулося на головному Майдані міста, що наречений «Помаранчевим», було не лише конфліктною ситуацією у країні. Відбулася зміна у свідомості громадян, кардинальний перелом, який неодмінно принесе потрібні наслідки і результати. Наш народ пререстав боятися: боятися бути звільненим з роботи, боятися підтримувати не «того» кандидата, боятися просто того, чого боятися, взагалі, і непотрібно було б.

Тепер, коли ми скинули з себе оце ярмо брехні і неправди, нам стало легше дихати. Ми з вами, українці, почнемо жити по-новому і творити ту державу, на яку сповна заслужили. Державу європейського типу, з нормальним рівнем життя, з власною українською ідентичністю, яку тепер ніхто не наважиться паплюжити і ганьбити.

Ми є тепер справжні українці, і наша держава тепер насправді вільна.     

Прес-служба Конгресу