Помаранчева революція минула. Ми продемонстрували всю велич українського народу, виступивши на Майдані Незалежності та відкрито опротестувавши той ганебний фарс, який хотіла зіграти з нами влада, і , звичайно, досягнули бажаного результату. Верховна Рада прийняла відставку Уряду,  Прем’єр-міністр  пішов у відпустку готуватися до майбутніх виборів, а судова влада ще раз довела, що вона хоч якось працює, але це, як кажуть, лише приказка, казка – попереду.  Так що можна сказати, що перші спалахи демократії в Україні вже проростають.

Народ на майдані не розходиться в очікуванні того, що перемогу побачить на власні очі. Тобто, та хвиля національного піднесення, яка почалася 21 листопада, не завершилася і, мабуть, не завершиться доти, доки ми не переможемо остаточно, а Віктор Ющенко не стане Президентом України

Одного дня зі сцени на Майдані прозвучали «золоті слова», котрі, найкраще характеризують те, що відбулося в Україні. „Революція – це  коли одна частина народу воює проти іншої. Але Україна – єдина! І це, якраз, – повстання  народу проти тих людей, що давно перестали цим народом бути". Так, саме тоді, ми перестали бути просто народом, ми почали називатися Нацією з великої літери та з гордо піднятою головою. І ми переконалися – коли  ми об’єднуємося в одне ціле, то ми можемо подолати будь-яку систему.

Ми вільні і незалежні громадяни. Ми відтепер нікого не боїмося, бо ми перемогли на «Помаранчевому» Майдані. І ми в це повірили, повірили тому, що перемогли адмінресурс, і він ніколи більше не познущається з українського громадянина. Проте адміністративний тиск, мабуть, ще не викоренений.

Все було б добре, проте, є одне «але». Це «але» полягає в тому, що адмінресурс не зменшився, а продовжує тиснути на виборців з неменшою силою.

Як повідомила Запорізька ОО Конгресу, у їхньому місті все  далі і далі  відбуваються звільнення з роботи, залякування мирних громадян та багато інших технологій адмінтиску. Так, наприклад, відомий на Запоріжжі співак Анатолій Сердюк своєю підтримкою Віктора Ющенка, яку він неодноразово висловлював та виступав з концертами на  його користь,  поплатився  за свою підтримку роботою. Після того, як пан Сердюк публічно виступив на Майдані Незалежності і виконав ряд своїх авторських пісень,  його змусили написати заяву про звільнення із будинку культури заводу «Моторсіч», де він працював.  Був звільнений і його двоюрідний брат, який працював робітником на вищеназваному заводі.

Подібні санкції були застосовані і до Національної спілки письменників у м. Запоріжжі. ЇЇ керівнику, Григорію Лютому, останнім часом наполегливо почали натякати на те, що орендоване приміщення, яке він знімає під свій офіс для спілки, буде віддане під інші потреби. Це відбулося  після того, як він від імені спілки письменників виступив у  місцевих газетах «М І Г» (Молодіжно-інформаційна газета) та «Субота плюс».  

Пан Анатолій, зокрема, відзначив, що у цей нелегкий для України час, потрібно визначитися і зробити правильний вибір. Олігархічна влада, розколюючи Україну на дві половини, не зауважила того, що потрібно  узгодити з  народом, чи можна його розколювати на східну  і західну частини. Наша сила - в єдності. Ми зможемо подолати будь-кого, коли ми разом, а не окремо.

Конгрес Українських Націоналістів закликає усіх громадян, які постраждали від адмінресурсу, або які відчувають тиск із боку влади, не коритися, а боротися і вірити в краще майбутнє. Його залишилося чекати зовсім недовго, бо наша перемога зовсім близько. 26 грудня ми обов’язково переможемо, бо ми того варті,  Нашу перемогу ми вистраждали і неодмінно доведемо це, підтвердивши голосами виборців.  

Прес-служба Конгресу