Героїчна постать С. Бандери, одного з провідників української нації, давно стала легендарною. Його ім’я навічно вкарбоване  в нашу історію. Юність Бандери була збурена бунтом його душі проти гніту, молодість овіяна романтикою національної революції, зрілість настала під знаком відчайдушного спротиву окупантам і всенародного зрушення, на чолі якого він стояв.

Знаємо Бандеру як визначного лідера ОУН, що під його проводом утвердилася силою, яка, діючи на засадах української національної ідеї, спричинилася реалізації української державності.

Він увійшов в нашу історію як ідеолог, стратег і тактик національно-визвольної боротьби. Щодо основ такої боротьби, то сам Бандера у своїх процесах був чітко зорієнтований на «Концепції власних визвольних змагань власними силами».

Його життєвий шлях йшов не через безжурне дитинство, бо вже малолітнім хлопцем він втратив матір, був свідком знущання польських поліцаїв над батьком, а йшов через спартанську юність в українському Пласті, героїчну молодість, яка створила з юнака Степана бойовика-революціонера, ідейного пропагандиста і врешті-решт провідника національно-визвольної боротьби українського руху опору середини 20 століття.

Він умів осучаснювати передвічні ідейні засади та робити їх фундаментом актуальної національної політики й революційної боротьби. Бандера завжди брав слово тоді, коли треба було чітко, недвозначно розв’язувати актуальні проблеми української політики.

З висоти погляду історії можна стверджувати, що Степан Бандера добре оцінював політичні події, конкретну політичну ситуацію і робив правильні висновки для стратегії і тактики ОУН. Він завжди знаходив слабкі місця і вчасно їх усував, умів передбачати небезпеку ще у початковій стадії. Противники і вороги С. Бандери, як колись, так і тепер, поширювали про нього дуже багато неправди. Йому робили закиди у диктаторстві. Ось що відповідав таким горе-політикам сам Бандера: «Ми хочемо жити у згоді і взаємному шануванні з усіма народами доброї волі. Такі самі права визнаємо за іншими народами, за які боремося для себе. Не хочемо бути ані об’єктом, ані спричинником  поневолення інших… Ми боремося за волю і правду не тільки тому, що їх потребуємо для себе, але передусім тому, що Бог дав людям ці скарби і такі закони, а основою нашої волі є йти шляхом за волею Божою …»

Тепер щодо перспектив українського націоналізму в умовах сучасності, що слуги і прислужники теперішнього режиму хочуть відсторонити від політичного життя. Ми зможемо жити у нашій державі щасливо й заможно лише тоді, коли Україна стане справжньою українською, а це можливо за умови, коли духовна еліта Української нації здобуде владу. В цій  ситуації та ідеологія, яка в своїй діяльності поставить інтереси народу вище за тимчасові, буде мати незламне спрямування і високу духовну свідомість, зможе здійснити національну революцію, котра зродить нове життя «...на грані двох світів». Саме таким є націоналізм, який стане майбуттям. А для українських націоналістів і всіх українських патріотів Степан Бандера назавжди залишиться провідником Української Самостійної Соборної Держави.

Тернопільська ОО Конгресу