Останнім часом чи не найболючіша проблема українського суспільства і основний головний біль чинного уряду – питання енергоресурсів і цін на них. Уряд намагається втримати ціни на нафту хоча б на місяці посівних робіт, але намагання не надто успішні. Дії Кабміну дезорганізують ринок, якість пального погіршується, бензин зникає з продажу, три із шести нафтопереробних заводів не працюють. Це лише частина наслідків держрегулювання. Крім того, у Кабінеті Міністрів немає згоди щодо даної проблеми.

Так, Юлія Тимошенко наголошує, що проблема підвищення цін на нафту пов’язана із тим, що 77% усієї нафти в Україну імпортують із Росії, крім того, більшість нафтопереробних заводів належать російським власникам. Юлія Володимирівна звинувачує Росію у свідомому припиненні експорту нафти, хоча основні українські імпортери стверджують протилежне. Прем’єр часто пов’язує нафтову кризу із політичною ситуацією в Україні і ставленням до неї російської влади.

З іншого боку, міністр фінансів Віктор Пинзеник захищає ту позицію, що підвищення цін на бензин спричинено підвищенням мита на експорт нафти Росією, яке з 1 червня досягне 136 дол. за тонну.

А ось перший віце-прем’єр-міністр Анатолій Кінах вважає, що цей процес є об’єктивним і спричинений цінами на світових ринках, які переглядаються кожні два місяці.

Кожна з даних позицій має підстави для існування, та це в будь-якому випадку не виправдовує кроки уряду, спрямовані на адміністративне регулювання ринкових цін. Адже російські нафтотрейдери вже починають залякувати українську владу, що у разі продовження проведення подібних методів боротьби із цінами, вони можуть покинути українські ринки, і вже шукають альтернативні ринки збуту. Дехто із аналітиків вважає, що ці заяви не є пустими, і загроза такого розвитку подій існує.

Спеціалісти у цій галузі стверджують, що підвищення цін на сировину на світових ринках – процес незворотній і у такій ситуації Україна повинна мати стратегію. Ті кроки, які зараз робить уряд, мають ряд юридичних помилок: відсутні продумані механізми визначення задекларованих цін, рішення відрізняються недалекозорістю, оскільки різко знижують фінансові показники „Укрнафти” і „Укртатнафти”. Аналітики стверджують, що сьогоднішня ситуація не сприяє дрібному і середньому бізнесу у даній сфері. Радник Президента Борис Нємцов наголошує, що таке пониження цін в Україні, можливо, спричинить дефіцит бензину, а потім – швидкий ріст цін на нього.

Посол США в Україні вважає, що дії уряду є антиринковими. У світлі таких заяв прагнення України отримати статус держави з ринковою економікою і вступити до СОТ стають все менш і менш реальними.

Всі розуміють, що виправляти ситуацію необхідно. Уряд намагається впровадити деякі заходи для стабілізації цін, але вони переважно довгострокові.

Так, Кабмін збирається побудувати декілька нових НПЗ, зокрема в Одесі до 2007 року. Оголошено також тендер на проведення модернізації Кременчуцького НПЗ.

Анатолій Кінах вважає, що необхідно працювати над диверсифікацією поставок нафти, створенням балансу попиту і пропозицій, гнучкою тарифною політикою по транспортуванню і гнучкою акцизною політикою, щоб зберегти конкурентоспроможність економіки.

У цей бік працює голова правління НАК „Нафтогаз України” Олексій Івченко, який провів зустріч із Президентом Туркменістану. Так, сторони говорили про можливість надання Україні ділянок для освоєння родовищ нафти як на суші, так і на шельфі Каспійського моря, адже туркменська нафта може стати альтернативним джерелом для наповнення українських ринків. Крім того, було проведено переговори із урядом Лівії про участь українських компаній в тендері на розвідку і розподіл продукції „EPSA-5”, який проводить Національна нафтова компанія Лівії.

Також не залишається в стороні і законодавчий орган, який збирається розглядати законопроекти про внесення змін до Митного тарифу, що стосується стабілізації ситуації на ринку нафтопродуктів.

Таким чином, Україна потихеньку виходить на світові ціни на нафту. З одного боку, така тенденція не сприятиме швидкому розвитку енергомістких галузей виробництва в Україні. Але з іншого, це сприятиме входженню України до СОТ. Крім того, якщо й справді, заяви Юлії Тимошенко відповідають істині, і Росія пропонує нам нафту дорожчу, ніж за світовими цінами, то чому б не укласти новий договір із, скажімо, Іраном, Туркменістаном, або ж країнами Прибалтики навіть дешевше. Тим більше, що можливість імпортувати прикаспійську нафту в нас є – нафтопровід Одеса – Броди готовий до експлуатації вже декілька років.

Наталка Бенюк