Вірю в українську перемогу!

Спочатку було слово. Ні, не біблейське. Слово нашого Нестора. Він нам повідав, що ми не безбатченки, що був у нас славетний князь-імператор Кий, котрий дійшов своїми залізними полками до стін Візантії і примусив поважати Україну в усьому світі.

Я – за князя Кия.

Коли зовнішні чинники у вигляді нестримних кочових східних орд притлумили вогонь нашого багаття, в історію увірвався на бойовому коні запорожець-на-столі – неперевершений войовник Святослав.

Пішла з димом східна загроза, плазував Візантій. Зірка України піднялася ледь не до зеніту.

Я – за Святослава-завойовника.

Син Святослава Володимир вибрав найголовніше – схід чи захід, Азія чи Європа? – він вибрав Європу.

Я – за Володимира.

Данило стояв до останнього проти всіх ворогів. Був Дорогичин, був Ярославець, був Київ, була об'єднана майже вся Україна – тепер як королівство.

Я – за Данила.

Коли стало питання – жити рабами чи вмерти лицарями, з'явився Байда Вишневецький. Згуртовані козаки пустили димом славу Оттоманської імперії й заклали основи не лише козацтва, а й сучасного українства взагалі.

Я – за Байду Вишневецького.

Насунулась знову страшна східна загроза. Петро Конашевич-Сагайдачний зібрав небачені раніше за кількістю й звитягою полки.

На десятиліття зникла загроза як зі сходу, так і з півдня після його походів. Засіяло зіркою рідне українцям православ'я.

Утвердилась морська слава українців.

Я – за Сагайдачного.

Коли вороги, скориставшись історичними складнощами нашого народу, спробували назовсім поневолити нас – на обрій стрімко піднялася зоря Богдана Хмельницького. І вороги, і побратими – хоч кого спитай – до сьогодні "Богдан нам Богом дан".

Я – за Богдана Хмельницького.

Потрапивши між кількох могутніх і безпринципних сусідніх імперій, багато народів назавжди зникли з історичної арени. Ми мали свого провідника – Івана Мазепу. Його подвижницький труд дозволив зберегти й розширити і державу, і мову, і культуру.

Я – за Івана Мазепу.

Важка хода століть раз у раз перериває розвиток усіх народів і призводить до темних віків. Однак вихід із темряви знаходять ті, хто шукає й чекає світла. Зоря Івана Котляревського, як наднова зірка, освітила темряву України й повернула йому рідну мову в науку і культуру.

Я – за Івана Котляревського.

Наднова зоря перетворилася в сліпучу зірку, Сонце, – Тараса Шевченка.

І мертвим, і живим, і ненарожденним – до скону віку українці мають свого Пророка.

Я – за Тараса Шевченка.

Світова війна перервалася громадянською війною. Розбрат, братовбивство, зрадництво – все сховалося, коли на чолі нації став Симон Петлюра. Боротьба на всі фронти – білі, червоні, зелені, отамани, поляки, румуни – безперспективна справа. Але хто не бореться, того не поважають вороги і зневажають друзі. Ми боролися.

Я – за Симона Петлюру.

Друга світова – і знову справу українців підіймають самі українці. В міжнародній ізоляції, без допомоги сильних і впливових націй. Але ми мали Степана Бандеру. З цим прапором ми два десятиліття протистояли найстрашнішій імперії світу. І завдяки нашій боротьбі сили цього монстра були підірвані так, що, задавивши нас, він впав і сконав сам.

Я – за Степана Бандеру.

Із зогнилого й розкладеного трупу радянського бронтозавра спробували зробити якусь подобу співдружности майже незалежних держав. Але з мертвого народжується тільки мертве. Тринадцять років ми дихали трупним смородом, доки не прийшов Віктор Ющенко й не підняв рабів малих на великі справи.

Я – за Віктора Ющенка.

Історія повторюється.

Я – за Людину.

Віктор – латиною перемога. Я – за перемогу. Українську!!!

Олександр НОСЕНКО