Фарс, або кишенькова судова система України

«Фарс (від лат. farcio — начиняю, наповнюю) –  

грубий жарт, блазенство, цинічне видовище  

або витівка» Словник іншомовних слів,  

Головна редакція УРЕ, Київ, 1974

 

Опозиційні засоби масової інформації неодноразово повідомляли про безчинства,
що творяться в судових органах України. Корупціонери всіх рівнів знають, що при
нинішній владі їм нічого не загрожує. Закони не діють, і з часу призначення прем’єром
В. Януковича, в країні діють тільки «закони кримінальної зони» . Як цинічно висловився
один з «царьків» корупційного режиму, змінивши відому цитату «Конституція України
— це книга для читання перед сном. Не більше. Закони в Україні тільки для «толпы».

На жаль, громадяни України, яких життя змусило звернутися до суду, повсякчас
у цьому переконуються.

 

Живий приклад. 18 серпня ц.р. відбувся розгляд складом Судової палати цивільних
справ Верховного Суду України справи за позовом колишнього першого заступника
начальника головного управління Пенсійного Фонду України (далі-ПФУ) в Житомирській
області до ПФУ Кравця Юрія щодо поновлення його на роботі і оплату за час вимушеного
прогулу. В січні 2003 року Кравець був незаконно звільнений з посади, а на його
місце призначили одного з функціонерів Житомирської обласної організації СДПУ(о).

В свій час, часопис «Нація і Держава» ознайомив читачів через що пройшов Ю.Кравець
— один із активних прибічників Конгресу Українських Націоналістів, поки справа
розглядалася Печерським районним судом м. Киева. Але знущання над законом
і правами людини не тільки не були призупинені Верховним Судом України, а й продовжені.

Скільки, на вашу думку, може розглядалася проста справа, яка була вже вивчена
суддями Апеляційного суду м. Києва? — Місяць, три чи півроку? — Не вгадали! Справа
Верховним Судом розгладилася рік!!!

Знову питання: а скільки на вашу думку йшов безпосередній касаційний

розгляд в залі суду? 12 суддів розглядали справу і радились рівно 2 хвилини 48
секунд. І який результат? Суд повністю проігнорував вимоги частини другої ст.З8
КЗпП України та частин 2, 3 п. 12 постанови пленуму Верховного Суду України від
6 листопада 1992 року № 9 зі змінами «Про практику розгляду судами трудових спорів».
В результаті справу знов було відправлено на розгляд до Апеляційного суду м.Києва.

Може скластися враження, що Ю. Кравцю не відмовили. Але це тільки на перший погляд.
В адвокатів є такий термін — пустити справу по манівцях. По

цьому шляху і пішов суд.

Те, що справа вирішувалась не по закону, підтвердила фраза, кинута через плече
молодим юристом, представником Пенсійного фонду України: «Швидше піду на пенсію,
ніж ви виграєте справу. Ви ж закінчили Українську Академію державного управління
при Президентові України, а до цього часу не знаєте, що тільки дурні судяться
з міністрами».

Ось тепер все стало на свої місця. Ворон ворону око не виклює. Ніхто з нинішніх
суддів, що служать злочинному режиму, не піде проти Пенсійного Фонду. Бо за пенсією,
найбільшою в Україні, всі вони, як один, підуть знову таки до Голови Пенсійного
Фонду.