Час національної мобілізації

Всечесні отці! Шановні делегати та гості нашого Збору!

Дорогі націоналісти-конгресівці!

Нинішній Збір Конгресу відбувається у знаковий для нашої партії рік 20-літнього ювілею заснування Конгресу. Відлік історії партії розпочато 17–18 жовтня 1992 року. Наступний етап – реєстрація Міністерством юстиції 26 січня 1993 року. Увінчав постання Конгресу його Перший Всеукраїнський Збір, який відбувся 2–4 липня 1993 року. Переконаний, 20-ліття Конгресу – непересічна подія, важлива віха не лише в житті нашої партії, а й всієї держави. Відзначення 20-ї річниці Конгресу, яке триватиме впродовж 2012–2013 рр., ми розпочали в жовтні минулого року Урочистою Академією. Під гаслами ювілею Конгресу я закликаю протягом 2013 р. провести низку заходів в регіонах.

А сьогодні вітаю всіх із ювілеєм –  20-річчям. Зичу міцного здоров’я, сили духу, успіхів у здійсненні наших цілей і завдань, головне з яких побудова Української Незалежної Національної за змістом держави.

Наш Збір відбувається у приміщенні Спілки письменників України, історичному будинку, звідки розпочалося національне відродження України новітньої доби.

Сподіваюся, що сьогоднішні рішення Збору будуть далекосяжними і виваженими, стануть імпульсом для поліпшення діяльності Конгресу, докорінного оновлення форм і методів його роботи в нових політичних умовах. Саме цього в нас і вимагають партійці на місцях. Саме цього вимагає від нас Україна.

Наша партія брала участь у парламентських виборах у складі об’єднання трьох політичних сил «Союз патріотичних сил «Наша Україна». Вибори ми програли. Можна багато говорити про причини. Та ще важливіше робити висновки. Переконаний, що в Конгресі має відбутися перезавантаження – з оновлення стратегії та програми дій, впровадження сучасних форм політичної освіти та нової концепції кадрової політики Конгресу. Мають бути залучені до діяльності КУНу його засновники, які з різних причин опинилися поза партією. І тоді Конгрес вийде на такі рубежі, які дозволять йому брати участь у виборах усіх рівнів як самостійній політичній силі.

З часу першої частини Збору КУНу в нашій державі відбулися серйозні внутрішньополітичні процеси, які значною мірою зруйнували очікування більшості українських виборців. Тому я пропоную насамперед проаналізувати сучасну політичну ситуацію в Україні та світі, екстраполюючи її на становище, місце в державі та завдання Конгресу Українських Націоналістів.

«Перед Україною велике революційне завдання: оновлення духовне, моральне, ідейне, патріотичне й релігійне вільних народів. Можливо, для цього призначив нас Господь йти крізь терня і муки до лаврового вінка». Про таку місію – бути передвісником Духовної Революції у світі – писав у своїх працях Ярослав Стецько.

Ми, українці, дійсно стоїмо сьогодні на порозі Національно-Духовної Революції. Правлячий в Україні режим фактично оголосив війну українській нації. З підручників, за якими складатимуть іспити випускники цього року, зникли не тільки імена наших національних героїв, але й самі поняття «національна ідея», «національний рух». Назву Галичина змінено на західноукраїнські землі.

Нас активно затягують до клубу диктаторів під назвою Митний союз, з політв’язнями, репресіями, з масовим переслідуванням людей, забороною демонстрацій.

За словами експертів, левова частина нинішнього уряду – агенти московського впливу. У тому числі керівник СБУ, міністр оборони. Голова Національного банку – взагалі креатура російського «Газпрому». Активно витісняють з українського поля західні банки. На їх місцях розташовуються російські кампанії. Процес перетравлення української економіки російським капіталом перебуває на фінішній прямій.

Бачимо, як єнакіївська Cім’я, прибравши до рук зовнішні бізнес-угруповання, сімейні групи Кучми–Пінчука, також Тимошенко, розпочала кланово-корпоративну війну в середині ПР. Коломойський, Ярославський, Хорошковський, «Індустріальний союз Донбасу»… На периферію відходить поступово і Фірташ.

Логічно, що в останньому смертельному поєдинку Янукович з синами і найближчим оточенням мали зійтися з групою Ахметова. Але не факт, що до цього моменту сама країна збереже конституційний лад і не перейде у відкритий режим диктатури. Принаймні сьогодні Янукович, Азаров та їхні підопічні перейшли будь-яку межу, нехтуючи Конституцією, законами, засадами моралі і навіть здорового глузду.

У таких умовах парламентські методи боротьби із режимом Сім’ї не мають жодних перспектив. Часу на піар-акції з блокуваннями, нічними диспутами і сепаратними оборудками не залишилось. Настає пора об’єднаної жорсткої боротьби із режимом. Час хоча б тимчасового забуття про партійні кольори і поділи, відмови від партійних, лідерських чи організаційних амбіцій окремих сил – заради добра спільної української справи. Час національної мобілізації і виступу єдиним фронтом політичної опозиції, і парламентської, і польової, із чітким національно-державницьким мисленням. Залучивши до цього національно-громадські рухи, прошарок малого і середнього бізнесу.

Усіх нас, українців, має об’єднати одна Велика Ідея – захистити своє право збудувати на своїй території справжню національну Державу. Державу на твердому фундаменті християнських цінностей і власного національно-культурного досвіду. Засновану на традиціях Київської Русі та християнської Козацької Республіки, Національно-Визвольних Змагань ХХ століття тощо. Державу, в якій Нація пізнає себе як Богом втілену думку про себе. Державу, яка, за передбаченням Ярослава Стецька, дійсно має бути для вільного світу взірцем оновленої Духовності і моральної політики.

Ми вважаємо хибною нав’язувану сьогодні концепцію політичної Нації або Народу України. Ця концепція маргіналізує населення, розхитує, розмиває ментальність, ідентичність Нації як природної спільноти «і мертвих, і живих, і ненарожденних», в Україні сущих. Це сьогодні інструмент в руках антиукраїнських сил, аби перетворити її на т.зв. багатонаціональну державу, а насправді на глуху провінцію в межах одного з російських проектів – чи то євразійського, чи «Руского міра», чи Святої Русі.

Тому ми стоїмо на тому, що Нація в Україні одна і вона гармонійно співіснує зі всіма іншими громадянами, представниками національних меншин, з рівними правами і обов’язками перед державою.

Нині першоджерелом несправедливості є державна влада, а нинішня криза в Україні є насамперед моральною кризою. Отже, ставимо перед собою мету підпорядкувати політику моральним чинникам, сприяти подоланню упередженості щодо неї як «брудної справи», згідно з якою мораль може зберегти свої принципи, тільки перебуваючи поза політикою.

Етизація політики – неодмінна умова утвердження національно-духовних ціннісних засад в усіх сферах суспільного життя. Справедливість, доброчесність мають перетворитися на стимулюючі мотиви діяльності політиків, державних і громадських діячів. Попри стійкі упередження, прагнемо зробити політику моральною, а мораль діяльною.

Однією з важливих складових національної безпеки держави є інформаційна безпека. Її унікальність виняткова для формування позитивного іміджу України в світі, виховання у громадян європейського світогляду, патріотичної національної свідомості, донесення до суспільства правди, зокрема про історію України, її національно-визвольний рух, культуру.

Медіа-ресурс нашої партії – це її тижневик «Нація і держава», партійні сайти Проводу і деяких обласних організацій.

Щоправда, не всі обласні організації Конгресу це враховують, а тому не мають представництва в мережі Інтернет. Нормально функціонує центральний сайт, рік тому оновлено його головну сторінку, розширено програмний ресурс.

Тижневик «Нація і держава» виходить систематично. На його сторінках порушуються питання політики, державотворення, духовності, актуальні пекучі проблеми існування незалежної держави. Газета має позитивний резонанс у суспільстві, як цікаве, сучасне, націоналістичне видання. На жаль, «Нація і держава» опинилася поза зоною уваги партійних організацій Конгресу, які, попри неодноразові наголошування Проводу, не забезпечили ні передплату партійного видання, ні його поширення через продаж.

Якщо ми декларуємо, що членство Конгресу становить близько 27 тисяч, то виходить, що газету передплатив навіть не кожний десятий конгресівець. Пояснення цьому годі знайти, враховуючи високий фаховий рівень, ідейне звучання і змістове наповнення тижневика. «Націю і державу» треба розбудовувати, і ми маємо такі наміри. Основою розбудови має стати передплата, адже спонсорів газета не має. Прошу це врахувати.

Для нормального функціонування партії обов’язковою на сучасному етапі є присутність у всесвітній мережі Інтернет. КУН має свій центральний сайт, який передає потрібну інформацію і системно працює. Рік тому було розроблено нову головну сторінку, розширено його програмну базу.

Ми порушували питання щодо створення місцевих і обласних сайтів. Але на сьогодні всього лише кілька обласних організацій мають представництво у глобальній мережі Інтернет. Вважаю, що працю в цьому напрямі потрібно продовжувати, а також дбати про якість вже існуючих сайтів, про їхнє вчасне оновлення. Інтернетизація світу та України зростає стрімкими темпами.

Варто в перспективі розширити і перекласти на сайті іноземними мовами наші партійні документи, статут і програму партії.

Сучасний політик має володіти всім арсеналом «політичної технології», бути здатним гнучко й оперативно використовувати його в практичній діяльності, враховуючи нові реалії суспільного життя, незвичні проблеми, що потребують нового національно-концептуального мислення. Оволодіння етикою, методологією і технологією діалогового спілкування – ефективний засіб розвитку особистості політика.

На основі концепції національно-етичної політики маємо готувати сьогодні кадри для участі у формуванні інститутів національно-державної системи, в організації політичної боротьби, формуванні громадської думки, політичному вихованні суспільства, рекрутуванні та соціалізації членства Конгресу. Добір, підготовка та розстановка кадрів виявилися чи не найслабшою ланкою в історії нашої партії за двадцять років. Тому професіоналізм, креативність, бажання постійно вдосконалювати та підвищувати свій інтелектуальний і духовний рівень, наполеглива праця для служіння Нації, виконання Програми партії – головні критерії кадрової політики Конгресу сьогодні.

З цією метою вже розробляється програма Інституту політичних знань, через який обов’язково проходитимуть провідники обласних і міських осередків, організовуватимуться тренінги, семінари, спеціальні майстер-класи на місцях.

Від цієї освіти великою мірою залежить незмінність нашого політичного курсу під впливом застарілих форм діяльності чи особистих, групових інтересів, що можуть виникнути в партії. Навчання допоможе нам подолати значну кількість труднощів і проблем у впровадженні концепції етичної політики у новий національно-державний і суспільний лад країни.

Закінчимо настановою, яку дає нам Ярослав Стецько: «Суспільний лад, до якого прагнемо, базується на двох основних засадах: національній та етичній. (…) Він «від кожного жадає максимуму зусиль цілої індивідуальності».

З доповіді Голови Конгресу Українських Націоналістів Степана Брацюня на XIV Зборі Конгресу