НОМІНАЦІЯ – ВОРОГ РОСІЇ

Слідчий комітет Російської Федерації шукав і знайшов 64 українців, яких він, СК, запідозрив у військових злочинах і назвав ворогами Росії. Список опублікували ЗМІ, в тому числі – й українські. Перша реакція наших громадян – здивування, мовляв, серед нас – не 60 з лишком ворогів країни – терориста, а в сотні тисяч разів більше. Поінформовані джерела пояснили: Слідчий комітет РФ назвав найбільш «лютих і послідовних» недругів Кремля, серед яких лідери націоналістичних партій, військові, народні депутати, міністри, одне слово, всі ті, кого Путін і його придворні явно не хотіли би бачити на білому світі. До речі, це не просто «пасаж». Як правило, «ворогам Росії» Москва заочно виносить вирок – переважно, смертний. Його виконують убивці-диверсанти ро­сійських спецслужб, які шукають «засуджених» по всьому світу і  ліквідовують. Так загинули Євген Коновалець і Степан Бандера, Джохар Дудаєв і Зелімхан Яндарбієв, Анна Політковська та Олександр Литвиненко, сотні, тисячі «неугодних».

Наші – поки що підозрювані, а коли путінське правосуддя остаточно підтвердить наявність «складу злочину» і скаже «винен», тоді треба остерігатися дії, після якої сповіщають «вирок виконано». Так що майте на увазі, панове. Для Путіна відстріл ненависних йому людей – просто полювання, щось дуже наближене до його відповіді про долю «Курська». «Что с лодкой?» – запитали Путіна. «Она утонула», – грайливо відповів він. Утім, українців не залякати…

Ми вирішили довідатися про реакцію «фігурантів» «справи», запідозрених у військових злочинах, із перших вуст. І звернулися до Голови Конгресу Українських Націоналістів Степана Брацюня. Адже він у Путіна – на особливому рахунку. Так, Слідчий комітет РФ номінував його на звання ворога Росії під номером два (перший – за Дмитром Ярошем).

– То як Ви зреагували на путінську номінацію ворога Росії, та ще й у статусі ледве не очільника списку?

– Щиро кажучи, був зовсім не здивований.  Бо ж після багатолітньої боротьби Конгресу Українських Націоналістів проти московського засилля в Україні, численних закликів до влади готувати нашу державу до відсічі російської інтервенції, яку Москва готувала давно і відкрито — цілком зрозуміло, чому Голову Конгресу було внесено до такого списку. Виступаючи на Майдані, я звинувачував Путіна в російському нацизмі і тероризмі, вимагав вивести із Криму управління ГРУ, приписане до Чорноморського флоту. Адже ГРУ і ФСБ роками готували плацдарм для анексії Криму та широкомасштабного вторгнення в Україну, відпрацьовували теракти, які нині застосовано під Волновахою та в Маріуполі. Тому Путін рано чи пізно, але сяде на лаву підсудних. Його чекає доля Хусейна.

– Тобто агресія Росії несподіванкою для Вас не була?

– Звичайно, ні. Інтервенція була питанням часу. Правду кажучи, мені важко повірити, що вона була несподіванкою для політичних експертів, політиків. Коли Путін заявив, що найбільша трагедія ХХ століття – це розвал СССР, – вдумаймося, не дві світові війни, не Голодомор-Геноцид, не Голокост, а розвал імперії зла, то хіба не зрозуміло, що він має твердий намір її реанімувати в ще звироднілішому варіанті? А безпардонні заяви про те, що української нації не було і нема, як, до речі, й Української держави? Орди путінських заброд на кшталт Затуліна в українському телеефірі принижували гідність українців, яким принагідно вбивали в голови, що брутальний цинізм і вседозволеність – це і є свобода слова, а хто цього не сприймає, той фашист. На пропагандистську артпідготовку до військового вторгнення в Україну Кремль витратив мільярди доларів. Хіба це не було відомо зовнішній чи військовій розвідці України, які працювали не лише за Януковича, який просто підпорядкував ці підрозділи російським спецслужбам, а й за цілком адекватних президентів?

– На Сході України – війна. Путіна, схоже, можна зупинити лише кулею в лоб.

– Зі снайперської гвинтівки я поки що ні в нього, ні в його бандформування не стріляю. Але в інформаційному просторі цілюся-таки в Путіна.


Розмовляла Марія БАЗЕЛЮК

Опубліковано в «Нація і держава» від 29.01.2015